З 19.11.2025 року набрав чинності Закон України № 2718 «Про матеріали і предмети, призначені для контакту з харчовими продуктами» (далі — Закон № 2718). З цього моменту харчовий бізнес і виробники упаковки фактично опинилися в новій регуляторній реальності. Тепер бізнес відповідає не лише за те, що всередині, а й за те, у що це запаковано. Відтепер на рівні спеціального закону упаковка визнається не допоміжним елементом, а повноцінним складником системи харчової безпеки.
Закон № 2718 створює правову основу для державного контролю безпечності матеріалів і предметів, що контактують із харчовими продуктами. Це означає, що компетентні органи, зокрема Держпродспоживслужба, отримують нові повноваження для проведення інспекцій, перевірок і застосування санкцій у разі порушення вимог законодавства, адже вони перевірятимуть не лише харчовий продукт, а і його пакування.
Зміна №1: адаптація підходів бізнесу
Для бізнесу це трансформується в нові управлінські обов’язки, які потрібно закладати в операційну модель уже зараз:
- впровадити належну виробничу практику (GMP);
- організувати лабораторний контроль міграції речовин;
- вести повну та актуальну технічну документацію.
Фактично безпечність упаковки перестає бути питанням довіри до постачальника і стає предметом перевірки та доведення.
Зміна №2: перевірка матеріалів упаковки
Закон встановлює чіткі правові вимоги до матеріалів і предметів, призначених для контакту з харчовими продуктами. До них, зокрема, належать:
- харчова упаковка, контейнери та тара;
- пакувальні матеріали, плівки, бар’єрні шари;
- предмети посуду, кришки, елементи сервірування.
Для кожної з цих категорій передбачені вимоги щодо безпечності, контролю міграції хімічних речовин, маркування, ведення документації та оцінки ризиків.
Зміна №3: підтвердження безпечності упаковки
Ключовою зміною, яку запроваджує Закон № 2718, є перехід від декларативної безпечності до доведеної. Якщо раніше оператори ринку харчових продуктів часто обмежувалися загальними сертифікатами або заявами постачальників упаковки, то тепер цього недостатньо.
Закон прямо вимагає, щоб матеріали та предмети, які контактують з їжею:
- не виділяли небезпечних речовин;
- не впливали на склад і властивості харчового продукту;
- не створювали ризиків для здоров’я споживача.
Ці вимоги мають бути підтверджені документально і, за потреби, результатами лабораторних досліджень. Це означає додаткові витрати бізнесу та збільшення часу на фактичний вихід продуктів на ринок.
Зміна №4: додаткова перевірка ризикових матеріалів
Окрему увагу Закон № 2718 приділяє матеріалам із підвищеним рівнем ризику. У ньому закріплено юридично значущі визначення, зокрема:
- активні матеріали та предмети, які впливають на якість або строк зберігання харчових продуктів (наприклад: шляхом вивільнення або поглинання речовин);
- інтелектуальні матеріали, які контролюють стан продукту та інформують про нього (наприклад: індикатори псування);
- компоненти, здатні вивільнювати речовини у харчовий продукт або навколишнє середовище.
Для таких рішень вимоги до оцінки безпечності є особливо жорсткими.
Як зміниться підхід бізнесу до контролю нових вимог
Для виробників упаковки нові норми означають посилення технічних і документальних вимог. Відтепер оцінювати треба безпечність матеріалу не загально, а підтверджувати через дослідження міграції та аналіз того, які саме речовини та в яких кількостях можуть переходити з упаковки в харчовий продукт.
Механізм такого дослідження затверджує МОЗ, яке ухвалило відповідний Наказ № 1858 від 10.12.2025. Уже з 21.01.2026 Правила дослідження міграції складових елементів матеріалів і предметів з пластику та перелік модельних середовищ набули чинності.
Ці зміни напряму впливають на систему HACCP. Якщо раніше упаковку часто сприймали як формальність або допоміжний елемент, то тепер вона стає частиною аналізу хімічних ризиків. Бізнес має оцінювати, чи можуть речовини з упаковки переходити у продукт і впливати на його безпечність. Якщо такий ризик існує, його потрібно зафіксувати в HACCP, оцінити та встановити механізми контролю.
Звісно, передбачено і перехідний період: матеріали і предмети, виготовлені та введені в обіг до 19 листопада 2025 року, можуть перебувати на ринку до завершення строку їх придатності. Це дозволяє бізнесу поступово адаптуватися до нових вимог, не створюючи різкого дефіциту пакувальних матеріалів.
Отже, нові правила для харчового бізнесу та виробників упаковки — це не тимчасовий регуляторний тиск, а довгострокова зміна стандартів. Безпечна упаковка перестає бути опцією і стає обов’язковою умовою роботи на ринку.
Компанії, які адаптуються до вимог Закону № 2718 і майбутніх підзаконних актів уже зараз, отримають конкурентну перевагу. Проте для інших ці правила швидко перетворяться на реальний ризик санкцій і репутаційних втрат.